+ Снігурівський заклад дошкільної освіти №1
Снігурівської міської ради
ДОСВІД РОБОТИ ПРОБЛЕМНОЇ ТЕМИ:
Виконала роботу: вихователь Глушко С.М.
ЗМІСТ
1. Художньо-естетичний розвиток у процесі дитячого малювання та
його основні виражальні засоби 6
2. Нетрадиційні техніки малювання та їх види…………………………………... 16
3. Стан дослідження художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку у процесі використання нетрадиційних технік малювання………………………. 33
4. Методичні рекомендації щодо використання нетрадиційних технік малювання у процесі художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку…………..47
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..60
Конспекти занять з нетрадиційних технік малювання
Консультації для вихователів
Консультації для батьків
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Дошкільне дитинство - дуже важливий період у житті дітей. Знайомство дітей з образотворчим мистецтвом і прилучення їх до художньої творчості починається вже з дошкільного віку. Саме в цьому віці кожна дитина являє собою маленького дослідника, з радістю і здивуванням відкриває для себе незнайомий і дивовижний навколишній світ. Чим різноманітніше дитяча діяльність, тим успішніше йде різнобічний розвиток дитини, реалізуються її потенційні можливості і перші прояви творчості. Ось чому одним з найбільш близьких і доступних видів роботи з дітьми у дитячому садку є образотворча, художньо-продуктивна діяльність, створює умови для залучення дитини у власну творчість, у процесі якого створюється щось красиве, незвичайне.
Діти люблять малювати, старанно опановують навичками роботи з різними інструментами і образотворчими матеріалами, освоюють окремі прийоми і способи малювання, але при створенні власних робіт образотворчі і виразні навички дітей частіше залишаються на середньому рівні, багато композицій виділяються мізерністю змісту, штампами. Цьому треба вчити крок за кроком, від простого до складного.
Образотворча діяльність приносить багато радості дошкільнятам. Як правило, заняття в дитячих дошкільних установах частіше зводяться лише до стандартного набору образотворчих матеріалів і традиційним способам передачі отриманої інформації. Але, враховуючи величезний стрибок розумового розвитку і потенціал нового покоління, цього недостатньо для розвитку творчих здібностей. Потрібно щось нове цікаве з'явилася нова техніка малювання.[4,17]
Нетрадиційна техніка малювання - це новий напрямок у мистецтві, яке допомагає розвинути дитини всебічно. Нетрадиційна техніка малювання в роботі з дітьми сприяє розвитку дитячої художньої обдарованості. Цю техніку малювання розробляли такі дослідники як: Р.Г.Казакова, Т.І. Сайганова, Е.М. Сєдова, В.Ю. Слєпцова, Т.В. Смагіна, А.А. Фатєєва, Г.Н. Давидова. Вони змогли довести, що ця техніка необхідна для розвитку дошкільника. У цій роботі розглядаються різні техніки нетрадиційного малювання, розглядається, як це впливає на дитину.[13,5]
Зазначене зумовлює актуальність проблемної теми роботи і дозволяє визначити мету, і завдання дослідження:
Мета роботи - обґрунтувати особливості застосування нетрадиційних технік малювання у художньо-естетичному розвитку дітей дошкільного віку в закладах дошкільної освіти.
Реалізація мети дослідження передбачає виконання таких завдань:
Здійснити аналіз теоретичних основ художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку в закладах дошкільної освіти.
Виокремити нетрадиційні техніки у процесі зображувальної діяльності дітей дошкільного віку.
Виявити рівень художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку у процесі використання нетрадиційних технік малювання.
Розвивати дитячу творчість та креативне світосприйняття шляхом створення творчих ситуацій в художньо-зображувальній діяльності
Спонукати дітей експериментувати з різними матеріалами, вигадувати та створювати композиції, образи .
Вчити дітей самостійно визначати задум, способи та форми його втілення .
Формувати здатність насолоджуватися багатогранністю та витонченістю форм, фарб, запахів, звуків оточуючого світу .
Познайомити дітей з різними нетрадиційними техніками малювання.
Розробити методичні рекомендації щодо використання нетрадиційних технік малювання у процесі художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку.
Працюючи в дитячому садку, я звернула увагу на те , що у всіх вікових групах дітям подобається малювати. Працюючи в цьому напрямку, я переконалася в тому, що малювання незвичайними матеріалами, оригінальними техніками дозволяє дітям відчути незабутні позитивні емоції. Результат зазвичай дуже ефективний і майже не залежить від вмілості і здібностей. Нетрадиційні способи зображення досить прості за технологією і нагадують гру. Якій дитині буде нецікаво малювати пальчиками, робити малюнок власної долонькою, ставити на папері ляпки і отримувати забавний малюнок?
Матеріал, представлений у роботі й додатках може бути використаний педагогами, батьками в безпосередній роботі та взаємодії з дітьми.
ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИЙ РОЗВИТОК У ПРОЦЕСІ ДИТЯЧОГО МАЛЮВАННЯ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ВИРАЖАЛЬНІ ЗАСОБИ
Дитяче мистецтво - перша і найцікавіша ланка розвитку творчої діяльності, в якій дитина має змогу передати в образах свої враження від навколишнього світу, ставлення до нього. Формування творчої особистості починається в дошкільному віці, і тому, великі можливості для розвитку потенціалу дітей закладено в їх художній роботі, особливо в малюванні. Малювання пов’язане з усіма видами образотворчої діяльності (ліплення, аплікація, конструювання, музика). Взаємозв’язок цих видів сприяє самостійному опануванню дітьми способів зображення. Збагачуючись знаннями у сфері мистецтва завдяки спостереженням, зіставленням систем художніх уявлень, почуттів та переконань, дитина відчуває більший потяг до прекрасного. Тому саме малювання і стає засобом пізнання дійсності, спілкування, розвитку особистісних якостей дітей дошкільного віку, сприяє формуванню творчих та інтелектуальних здібностей, продуктивного та критичного мислення, інтересів дітей, допитливості та пізнавальної мотивації, розвитку уяви і творчої активності [57, с. 9-10].
Незаперечним є той факт, що під час малювання діти розважаються, отримують насолоду, відкривають новий світ. Адже доведено, що естетична функція малювання покликана збуджувати емоційно-чуттєву сферу особистості; сприяє формуванню творчого духу, передає відчуття естетичної значущості світу; пробуджує в малечі художників; навчає образного бачення життя, відкриває нове у відомому, у звичайному - незвичайне, формує чуттєвість, бачення світу, вчить насолоджуватися красою кольорів та форм, сприймати довкілля у його красі [62, c. 19]. Разом з тим, під час такого виду діяльності у дітей формуються відчуття ритму, гармонії, позитивні моральні якості, почуття, що забезпечують розвиток творчості, всебічний розквіт особистості. Малюючи, дошкільник може відображати свої думки, настрій, активно відкривати нове у прийомах зображення; втілювати в життя власні інтереси й потреби, накопичувати інформацію про природні й суспільні події, явища. Малювання відкриває шлях до фантазій, забезпечує новизну та оригінальність, викликає радість від раптових відкриттів і здібностей [66, с. 17].
Більше того, творчість дисциплінує дітей, навчає самоконтролю і є засобом розвитку уваги та думок, регулює шлях до особистих настроїв і поведінки. Діти, які займаються малюванням, володіють здатністю краще концентрувати свої сили для подолання внутрішніх і зовнішніх перешкод. Малюючи, дитина має можливість самореалізуватися, у неї розвивається бажання бути успішною, формується почуття відповідальності. Спілкуючись зі своїми малюнками, дитина бореться зі страхами, спогадами, їй дається можливість побачити себе зі сторони. Все вищесказане дає підстави вважати, що заняття малюванням діє на психічний розвиток дитини; є тим імпульсом який впливає на внутрішній світ дошкільника у процесі виховання, розвиває образне мислення, фантазію та спостережливість, асоціативну пам’ять, уяву, волю. Образотворчість збільшує пластичність психіки дитини, точність сприйняття, гнучкість мислення і дає змогу розкритися типовим та індивідуальним рисам [77, с. 10-12].
Кожній дитині притаманні свій склад розуму, своя логіка; її думки свіжі, а в душі заховано багато невимовленого змісту, який шукає собі найкращого вираження. У дітей раннього віку увага, сприйняття і пам’ять мимовільні. Вони швидше виконують малювальні дії, ніж створюють завершений малюнок. Їх захоплює сам процес, а не результат. Трьох-чотирьох річні діти уже уміють пишатися своїми успіхами. У них формується здатність чіткіше уявити продукт, порівняти його зі зразком, переважає відтворююча уява. У віці 4-5 років активно знижується втомлюваність, стимулює розвиток психологічної витривалості та фантазування. До періоду 5-6 років з’являється допитливість, яка сприяє накопиченню великого багажу знань [44, с. 70-73].
Для дітей старшого дошкільного віку малювання є не тільки грою, але й працею. Як і будь-яка творчість, ця діяльність потребує від дитини захопленості, наполегливості, уміння зосередити всі сили й увагу на тому, що вона робить. Шестирічні діти вже здатні досить уважно розглядати життєві явища, предмети, й осмислювати їх. Вони вже можуть витримувати тривалі навантаження, стають організованими, навчаються планувати свою роботу. У цьому віці дошкільники розв’язують художні завдання, відчувають форму, колір, розмір, виробляють точність руху руки, координують її дії із зором, слухом та іншими органами чуття [36, c. 22].
Незаперечно, що кожна дитина по-своєму сприймає предметний світ і відтворює його на площині за допомогою малюнка, володіє певними художніми прийомами та технікою. Технологія супроводу малювання як виду дитячої образотворчої діяльності передбачає:
зображення феномену дитячої творчості;
розвиток інтересу й оцінного ставлення до малювання, чуттєвого
сприйняття світу, асоціативно-образного мислення, дослідницьких здібностей під час експериментування з основними кольорами і відтінками;
ознайомлення із зображувальними матеріалами та їх
можливостями, із графічними й живописними техніками;
стимулювання прагнення досягати образно-естетичної виразності
малюнка;
отримання емоційного задоволення від процесу та результату малювання;
розвиток вміння використовувати в малюванні різні засоби
художньої виразності: колір, лінію, композицію, форму, ритм [77, с. 13-15].
Малюнок - зображення предметів і явищ виконаних на площині від руки за допомогою графічних засобів: лінії, штрихи, плями та їхніх комбінацій. Л. Виготський розглядав дитячий малюнок як унікальну цінність, і як підготовчу стадію в розвитку активного мовлення дитини. Малюнок виявляється водночас і значним засобом пізнання зовнішнього світу, й ефективною формою засвоєння суспільного досвіду. Однією з його найважливіших особливостей є здатність передавати різні рівні розуміння світоустрою, адже діти зображують безпосередньо те, що знають і чують про світ, а це дає змогу говорити про дитячий малюнок як правдивий документ епохи. За допомогою малюнка дитина може виражати власний смисл, особисте ставлення до того що є і чого бракує в навколишньому середовищі. Для цього мають бути сформовані загально естетичні якості: світосприйняття, світопереживання, світовідношення. Та для передачі власних вражень, потрібно опанувати спеціальні уміння у малюванні, щоб в образній формі, засобами образотворчого мистецтва відображати своє бачення дійсності [16, с. 42].
Діти малюють тому, що їм хочеться малювати, їм це цікаво і для того щоб створити щось своє. Малюнок оживляє у дитячій уяві думки. Тому дитина малює скрізь: на асфальті, на стінах, на папері. Перші дитячі малюнки схожі на каракулі, черкання, тому що появляються з рухів руки дитини, з ліній, розмахування, постукування, обертання що мають різну спрямованість, змінюються ритмом і завершуються подряпинами, ум’ятинами. Коли дошкільник бере у руки олівці або фломастери, то на папері з’являються сліди від рухів його руки. У різних дітей зображення відрізняються за спрямованістю і просторовим розташуванням на аркуші. Це зумовлено особливостями фізичної будови рук, зору, настроєм і темпераментом дитини. Приблизно у два з половиною роки у дітей виникає зоровий контроль за малюванням, коли вони пізнають за допомогою зору те, що роблять. Володіючи елементами образів діти прагнуть відтворити на малюнку складний предмет, намагаються використати весь свій досвід: малюють кружечки, овали, трикутники, замкнені колоподібні лінії [43, с. 85].
У 3 роки рухи рук дітей стають більш керованими. Дитина у своїх штрихах починає бачити і називати образи: рибки (видовжені овали), квітка (клубочки з видовжених кіл із прямою, що з них виходить), дощ (косі штрихи). Поступово використовуючи колір, графічні форми стають подібними до реальних. Діти знайомляться з колірним спектром, еталонами форми (основні геометричні фігури), їм подобається слідкувати за змінами фарб, змішувати кольори, милуватися їхньою красою. Дошкільник здатний розрізняти вісім кольорів (червоний, жовтий, синій, зелений, чорний, оранжевий, фіолетовий).
Трирічні діти починають уявляти простір аркуша саме як простір світу, який вони намагаються певним чином організувати. У дітей молодшого дошкільного віку малюнок збагачується новими деталями, але водночас забуваються елементи вже засвоєні раніше. У 4 роки малюнки дітей набувають примітивної виразності. Дошкільники доповнюють своє фантазування імпровізованим сюжетом. У малюнках можна знайти такі елементи і деталі, які за звичайного сприймання в певному ракурсі бачити неможливо.
До 5 років діти малюють невелику кількість об’єктів. У їхній свідомості в основному вже складається індивідуальна система, що дає змогу використовувати просторову площину та кольорові коди для передачі важливої інформації про світ і самих себе за допомогою малюнка. Просторова близькість чи віддаленість персонажів одне від одного, їх розмір і пропорції, специфіка розміщення на аркуші, особливості геометричних форм, спільність чи відмінність кольорів та атрибутів і загальна кольорова гама малюнка, особливості штрихування й специфіка ліній та інші характеристики несуть важливе смислове навантаження [46, с. 55-56].
Від 5 до 6 років у дітей з’являється потреба за підтримки дорослого долати звичні шаблони і діти починають малювати те, що становить для них інтерес. У цей час вихованці малюють набагато більше, ніж у попередні та наступні роки. Створюючи власний малюнок дитина ніби будує свій світ. Це дає змогу їй зберегти відчуття стабільності та правильності. У малюнку діти намагаються осягнути конструкцію світу, його верхню і нижню частини, розподіляючи його на небо, центральну частину наповнену персонажами та землю. Дитина малює те, що йде з її душі, що хоче і як хоче - не виразних головоногів, але чітко коментує малюнок у категоріях руху, подій, що відбуваються з персонажем.
Діти старшого дошкільного віку зображують схематичні малюнки, малюють з пам’яті. Для них характерним є просторова й часова несумісність. Малюнки перетворюються на фантастику. В одній композиції поєднуються предмети й ознаки. Дитячий малюнок варто розглядати як своєрідну графічну мову. Малюнки дівчат і хлопчиків відрізняються між собою. Дівчатка зображують квіти і вбрання, будинки, природу, надають перевагу кольоровим образам, орнаментам, лялькам з довгим волоссям, короною, бантиками, у пишних сукнях. Найулюбленішою темою для хлопчиків є техніка, солдати [60, c. 13-15].
Виходячи з освітніх завдань програми розвитку «Впевнений старт», діти старшого дошкільного віку створюють образи застосовуючи різноманітні засоби художньої виразності (колір, форму, лінії, штрихи, пропорції, композиції, пластичність, різнофактурність), широкий спектр матеріалів (олівці, фарби, фломастери, воскові олівці, свічки); залучаються до використання різноманітних нетрадиційних технік (штампування, малювання пальчиком, долоньками, плямографію, малювання піском, пір’ям та ін.) [1, c. 51].
У малюнку дитина може відтворювати світ засобами суто графічного зображення, чіткими та лаконічними лініями, штрихами. Головним у малюванні для дитини може бути сама лінія, її товщина, розмах, динаміка. Неперервними плавними лініями можна зобразити масивного гордовитого бика; легкими кучерявими, що мають різну насиченість, товщину й довжину - розкішну гриву сплячого лева; сильними різкими лініями - рішучість; за допомогою контурних ліній - форму тіла тварин, птахів. Часто можна помітити традиційні графічні образи (квіточка, сонечко, будиночок), які швидко перетворюються на шаблони. А це несе загрозу для розвитку здібностей до малювання, творчої уяви дошкільнят. Діти можуть так і не навчитися малювати нічого, крім декількох засвоєних схем [69, с. 21].
По лініях і штрихах можна прочитати багато цікавого про саму дитину. Сильні, рішучі штрихи свідчать про активність та сміливість дитини; легкі, дрібні, ажурні - радісне хвилювання; лінії вириваються за край аркуша - про не зорієнтованість дитини; ті, що постійно повторюються - впертість, волю; спроби різних штрихів - про схильність до дослідження, творчості; концентрація значків у центрі аркуша - спрямування до стійкості, порядку, відкритості; куті - невпевненості у собі; рівномірне заповнення аркуша - відчуття комфортності; різноманітність графічних елементів, ритмічне їх повторення - про творчі здібності. Є очевидним, що в цьому віці виконуються малюнки схожі на карикатури, комікси; часто малюють героїв мультфільмів. Зображення яскраві, динамічні, більш описові та детальні. Малюючи, діти часто використовують звуконаслідування, жести. Відтворюючи людину, часто малюють голову, ноги, пропускаючи при цьому тулуб. Малюнки бувають прозорими. Малюючи будинок, дитина зображує прозорі стіни, яблука в кошику теж видно [24].
У дошкільному віці дітям важко передавати перспективу, пропорції окремих частин предмета. Зовсім не схожі один на одного портрети мам, родини тощо. Вони особливі і різні в кожному малюнку. Адже малювати і думати для дитини - те саме. Діти дошкільного віку навчаються створювати композиційний малюнок. Робота над композицією являє собою пошук засобів створення художнього образу: визначення формату аркуша, центру, поєднання частин малюнка в одне ціле. Малюючи, діти надають зображенню певної форми, використовують симетричні побудови окремих предметів, орнаменти, які повторюються і створюють у дитини ілюзію руху. Тому характерною ознакою композиції дитячих малюнків є ритм, симетрія, лінія горизонту, контраст [57, с. 11].
Одним із вагомих джерел розвитку творчого дару людини та основним засобом для вираження малюнка є колір. Коли дитина робить свої перші «каляки-маляки», вона уже вибирає олівець віддаючи перевагу певному кольору. Колір раніше за інші засоби зображення постає в дитячих малюнках і змістовним, і естетичним. За допомогою кольору дитина позначає в малюнку те, що їй подобається, що вона вважає добрим і навпаки, виражає своє ставлення до навколишнього світу. Красивим для дитини є те, що викликає приємні зорові враження: яскраві кольори, явища природи, приємні тварини, бажання. Не красиве - все страшне, часто оформлюється темними фарбами. Кольори виступають як виразний, а не зображувальний засіб. Тому дитина нерідко розфарбовує об’єкти в невластиві їй кольори [46, с. 55-56].
Колір - один із головних художніх засобів. Йому притаманні такі властивості як колорит, відтінок. Доведено, що це засіб інформації, символ і прикраса. Він здатний викликати різні почуття, асоціації. Колір підкреслює площинність зображення, форми і простору, образів і дій; виділяє головне в композиції; позначає найважливіші галузі людського досвіду, регулювання відносин між людиною і предметним світом; допомагає орієнтуватися в просторі й часі. Сполучення кольорів мають певний психофізіологічний вплив на дитину: збуджують, пригнічують, а також заспокоюють, радують. Забарвленість сприяє відображенню барвистості світу, настрою, характеру дитини. Всі кольори розподіляються на дві групи: пасивні та активні, які насичують картину дитини барвистими відтінками. До першої групи входять монохромні кольори - білий, сірий, чорний. Активних кольорів значно більше, вони вирізняються тоном, насиченістю, відтінками. Світлі барви викликають переважно відчуття радощів, веселощів. Темні ж барви - меланхолію, печаль і навіть жах. Дошкільнята найчастіше називають своїми улюбленими кольорами червоний, зелений, жовтий - це свідчить про те, що дитина розвивається нормально, її цікавить усе нове, яскраве, незвичайне. Якщо улюблені кольори дитини - чорний і білий - це свідчить про її замкнутість [22, с. 16].
Для вільної експериментально-дослідницької діяльності під час колористичної творчості у дитини розвивається здатність відчувати колір, колірну гармонію в природі, навколишньому просторі й виховується бажання відтворювати красу в кольорі. Для утворення нового забарвлення варто використовувати легке накладання різнокольорових мазків на папір, які зливаючись між собою, створюють колорит (додаткові кольори) [28, c. 215].
У закладах дошкільної освіти, відповідно до кожної вікової групи, поставлені певні завдання щодо формування колористичної культури у дітей: розвивати художній смак, здатність помічати красу барв в навколишньому світі; активізувати потребу експериментувати з кольором, самостійно змішуючи фарби основних кольорів для отримання нових сполучень (молодша група); кольорів спектра й білого кольору для отримання світлих відтінків (середня група); вибудовувати з них ряди від світлого до темного (старша група); розвивати емоційно-чуттєве сприйняття кольору та здатність асоціювати його із настроєм, запахом, смаком, фактурою; виховувати бажання створювати красу в кольорі. Діти 4 року життя знайомляться з жовтою, синьою, зеленою, червоною, білою, чорною, коричневою, оранжевою фарбами. Діти 5 і 6 року життя знайомляться із кольорами, які утворені від змішування білої із червоною, синьою, чорною, фіолетовою, зеленою фарбами [77, с. 24-26].
Колір змінюється залежно від зміни освітлення, стає невидимим у темряві і відрізняється один від одно колірним тоном, світлістю та насиченістю. Правильність колірних відношень залежить від правильної передачі сили кольору, його насиченості. Для визначення світлості кольору використовується висвітлення і одночасне зменшення яскравості кольорів. Білий - для розбілювання й зняття яскравості, чорний - для одержання приглушених відтінків. Красу та гармонію колірних сполучень, багатство колірних відтінків, взаємозв’язок всіх колірних елементів передає колорит. Він створює настрій у картині та служить важливим засобом образної і психологічної характеристики образів. Саме колорит розкриває те, що швидше відчувається [28, с. 80-81].
Не потрібно забувати і про формування художніх смаків у дошкільнят, які можуть емоційно-естетично орієнтуватися у творах мистецтва, усвідомлювати переживання викликані художнім твором. Художній смак - складова естетичної вихованості особистості і розглядається як центральна категорія естетичної свідомості дошкільників, що виражає їх здатність до адекватної емоційної оцінки творів мистецтва, доступних віковим особливостям сприймання із уявленнями про прекрасне.
Отже, дитячий малюнок виконує важливу психологічну функцію, є своєрідною графічною мовою, розповіддю дошкільника про важливі події та пережиті яскраві почуття. Гармонію кольорів у дитячому малюнку потрібно розглядати як сукупність колірних комбінацій: світлості, колірного тону, насиченості, а також форми і розмірів означених площин.
НЕТРАДИЦІЙНІ ТЕХНІКИ МАЛЮВАННЯ ТА ЇХ ВИДИ
Світ образотворчого мистецтва з його напрямками і стилями багатий. І чим ширше ми знайомимо з ним дитину, тим більші можливості даємо для її розвитку. Дитина, яка тільки починає відкривати для себе загадковий і таємничий світ творчості, потребує розмаїття мистецьких зразків: цікавих, оригінальних, різностильових. У сучасній практиці дошкільного виховання розробляються інноваційні підходи до організації образотворчої діяльності - новітні технології, що пропонують дітям нестандартні й водночас доступні виражальні засоби та способи образотворення в різних видах зображувальної діяльності.
Одним із шляхів роботи з розвитку елементів творчості засобами різних видів малювання є застосування педагогами нетрадиційних художніх технік. Бурхливий сплеск їх використання в дошкільній педагогіці припадає на 2000-ні роки, що на наш погляд, обумовлено появою нових матеріалів та інструментів для зображення. Нетрадиційні техніки набувають все більшого поширення, стають дедалі популярніші. Це нові художні техніки, використання яких може давати цікаві й несподівані ефекти для зображення певних образів, слугують розкриттям розвитку дитячої образотворчості. На відміну від традиційності, не традиційність дає широкі можливості відійти від стереотипного, побачити в кожній роботі індивідуальність дитини. На користь нетрадиційних технік говорить швидке їх засвоєння навіть дітьми раннього віку, які не мають досвіду роботи з художніми матеріалами. Отримання швидких результатів унаслідок застосування нетрадиційних прийомів, надзвичайно радує дітей, що стимулює пізнавальний інтерес до образотворчої діяльності [42, с. 4-5].
З педагогічної точки зору, нетрадиційні техніки дають дітям унікальні можливості для експериментування, пошуків образів, сміливих втілень на папері, незвичних фантазій, передавання вражень. Нетрадиційне малювання, як мистецтво доступне як дорослим так і дітям. Адже, по-перше, просте в опануванні, а по-друге, потребує лише одного матеріалу - природного, викидного, що є доступним для кожного. Впровадження інноваційних технологій сприяють полегшенню та прискоренню адаптації дітей до дошкільного закладу, створюють психологічний комфорт. Крім того, таке малювання сприяє розвитку креативності, образного і логічного мислення, розвитку дрібної моторики, що безпосередньо пов’язана з формуванням інтелекту, чітких рухів пальців, окоміру, поліпшенню концентрації уваги, зосередженості на очікуваному результаті, стимулюванні та розвитку пам’яті (дитина запам’ятовує послідовність виконання дій), формуванню трудових навичок (прибирає своє робоче місце), вихованню посидючості й зосередженості, самостійності, самоконтролю, сприяє розвитку відчуття кольору, кольорового співвідношення, має вплив на загальний і художньо- естетичний розвиток дітей.
Надзвичайно важливою є ще одна функція - арт-терапевтична, яка є перспективним і мало розробленим напрямом педагогічної художньо- корекційної роботи з дітьми та дорослими. Малювання з використанням нетрадиційних технік дарує дітям позитивні емоції, розкриває нові властивості відомих їм предметів, дивує непередбачуваністю. Діти з різним рівнем розвитку образотворчих здібностей, використовуючи нетрадиційні техніки малювання, легко отримують яскраве, красиве зображення. Тоді як малювання за допомогою пензлика чи олівця потребує уже певною мірою сформованих технічних навичок [49, c. 48].
Нетрадиційне малювання успішно використовують як допоміжний засіб у корекційній роботі з дітьми, які мають проблеми з мовленням (затримка або недорозвиненість, заїкання), сприяє збагаченню словникового запасу іменниками, прикметниками, дієсловами, новими художніми термінами (Додаток В), пришвидшує оволодіння граматичною будовою мовлення, чистотою звуковимови. Таке малювання відрізняється від традиційного оскільки є спонтанним, творчим вираженням почуттів і не вимагає художніх здібностей ні від дитини, ні від дорослого. Зменшує напруження, допомагає подолати страх не впоратися, стимулює до творчості, відкриває приховані можливості, пробуджує ініціативу. Нетрадиційне малювання стає першим кроком до налагодження стосунків з дитиною. Завдяки йому долаються складні проблеми [27, c. 13-16].
Природний потяг до малювання у дітей проявляється дуже рано. А відтак, з раннього віку вони освоюють нові прийоми відображення навколишньої дійсності в особистій художній творчості. Для цього їм не потрібні фарби, пензлі, олівці. Вони малюють пальчиками чи долоньками на запітнілому вікні, манній крупі, паличкою на піску, водою розлитою на столі, інколи маминою помадою чи зубною пастою на склі. Саме тому важливо ознайомити дітей з різними видами зображуваного мистецтва, зокрема з нетрадиційними техніками, які легкі і доступні дітям. У кожний період дошкільного віку використовують певний набір нетрадиційних технік зображуваної діяльності, які відповідають віковим можливостям дітей:
Малювання пальчиком, долонею
Вік: від двох років.
Засоби виразності: пляма, колір, фантастичний силует.
Матеріали: широкі блюдечка з гуашшю, кисть, щільний папір будь-якого кольору, листи великого формату, серветки.
Спосіб отримання зображення: дитина опускає в гуаш долоньку (палець) або забарвлює за допомогою пензлика (з двох років) і робить відбиток на папері. Малюють і правою і лівою руками, пофарбованими різними кольорами. Після роботи руки витираються серветкою, потім гуаш легко змивається.
З даною технікою малювання знайомлю дітей ще з молодшої групи. Пропоную дітям намочити пальчик, долоньку у ємкість з гуашевою або акварельною фарбою і зробити відбиток відповідно до теми заняття. Діти залюбки і з легкістю створюють зображення. На малюнках весело танцюють крапельки дощу, достигають ягідки калини, черешні. Сонечко, намальоване долонькою залишає безліч емоцій, радість і захоплення в душах малюків.
Штампування зібганим папером, штампами, губкою
Вік: від трьох років. Засоби виразності: пляма, фактура, колір.
Матеріали: мисочка або пластикова коробочка, в яку вкладено штемпельна подушка з тонкого поролону, просоченого гуашшю, щільний папір будь-якого кольору і розміру, печатки.
Спосіб отримання зображення: дитина притискає печатку до штемпельної подушці з фарбою і завдає відбиток на папір. Для отримання іншого кольору змінюються і мисочка і печатка.
З дітьми середньої та старшої групи, використовую листя дерев і кущів, як штамп. Так поряд із ягідками калини (знайома для них техніка) З’являються листочки виконані у новій техніці. Діти з задоволенням наносять гуаш на поверхню листка та роблять відтиск. А далі, залучаючи свою уяву та фантазію за допомогою пензля чи олівця доповнюють зображення. Для надання більшої яскравості малюнку потрібно змішувати фарби для отримання різни відтінків. Під час створення зображень намагаюсь стимулювати і заохочувати дітей до повторного виконання завдання, що сприяє закріпленню здобутих навичок, активізації мовлення та розвитку сюжетно-ігрового характеру малюнка.
Малюючи губкою, наголошую, що її не потрібно змочувати водою. Набирати на губку лише фарбу, починаючи зі світлих тонів. Штампування губкою можуть бути простими примакуваннями з рухом по прямій та примакуваннями з рухом по колу, півколу. Коли фарба висохне, нанести на неї фарбу трохи темнішого кольору, але залишити деякі місця не зафарбованими, щоб було видно шар попередньої фарби. Дуже гарно такою технікою малювати природу.
Виконуючи штампування зібганим папером, діти спочатку зминають шматочки паперу, обмокують його в густу гуаш і виконують ним зображення. Чим частіше тампонувати забарвленою грудочкою паперу на одному місті, тим насиченішим буде колір і щільніше ляже фарба. Чим менше - тим яскравіше буде виражена текстура відбитку. За бажанням дитина може доповнити свій малюнок. У цій техніці можна виконати сонечко річку, кущ, будь-яку тварину.
Малювання овочевими штампами
Успішно розвиває фантазію малюків, даючи їм можливість експериментувати з кольором і формою, пошуку оригінальних втілень звичайних сюжетів. Овочевий штамп діти можуть зробити самі для цього на розрізаній половині овочу, наприклад буряка, намалювати гострим олівцем якесь зображення, сильно вдавлюючи олівець в м’якоть потім акуратно поглибити слід олівця стекою, обрізати край заготівки по контуру зображення. Вийшов штампик на поверхні якого можна домалювати візерунки з ліній і крапок, одрізаний корінець пекінської капусти вже готовий штамп, його відбиток дуже нагадує троянду. Крім того штамп – надійний помічник у підготовці рука малят до письма з три-, чотирирічного віку. До того ж, у дитини розвивається окомір, чуття композиції, ритму, акуратність.
Тампування ватними палочками, олівцем
Вік: від 3 років.
Засоби виразності: пляма, фактура, колір.
Матеріали: блюдце або пластикова коробочка, в яку вкладено штемпельна подушка з тонкого поролону, просоченого гуашшю, щільний папір будь-якого кольору і розміру, зім'ята папір.
Спосіб отримання зображення: дитина притискає ватяну паличку чи олівець до штемпельної подушці з фарбою і завдає відбиток на папір. Щоб отримати інший колір, змінюються і блюдце і зім'ята папір.
Малювання відбитком пінопласта, поролону
Вік: від чотирьох років.
Засоби виразності: пляма, фактура, колір
Матеріали: мисочка або пластикова коробочка, в яку вкладено штемпельна подушка з тонкого поролону, просоченого гуашшю, щільний папір будь-якого кольору і розміру, шматочки пінопласту.
Спосіб отримання зображення: дитина притискає пінопласт, поролон до штемпельної подушці з фарбою і завдає відбиток на папір. Щоб отримати інший колір, змінюються і мисочка і пінопласт.
Малювання відбитком листя
Вік: від п'яти років.
Засоби виразності: фактура, колір.
Матеріали: папір, листя різних дерев (бажано опале), гуаш, пензлі.
Спосіб отримання зображення: дитина покриває листок дерева фарбами різних кольорів, потім прикладає його до паперу пофарбованої стороною для отримання відбитка. Кожен раз береться новий листок. Черешки у листя можна домалювати пензлем.
Малювання квачиком (пуантилізм), зубною щіткою, сухим пензлем
Вік: з 4-х років Засоби виразності: фактурність забарвлення, колір.
Матеріали: жорстка кисть, гуаш, папір будь-якого кольору і формату або вирізаний силует пухнастого або колючого тварини.
Спосіб отримання зображення: дитина опускає в гуаш кисть і вдаряє нею по паперу, тримаючи вертикально. При роботі кисть у воду не опускається. Таким чином заповнюється весь лист, контур або шаблон. Виходить імітація фактурності пухнастою або колючим поверхні.
Малюючи квачиком, пояснюю дітям, що їм малюють так само , як звичайним пензликом. Спочатку його потрібно добре змочити у воді, набираємо фарби і малюємо осінній листопад, або орнамент на українському рушнику та диво-писанці під час декоративного розпису. Можна запропонувати намалювати спочатку контурний малюнок, а потім за допомогою квачика і фарб завершити свою композицію в кольорі. Готувати краще кілька квачиків, щоб були запасні: якщо один не даватиме чистого штриха, замінити його іншим.
Під час малювання зубною щіткою, рука може рухатися знизу вгору, навскоси, по колу, по спіралі, хвилями і зигзагами. Малювати можна кінчиком щітки й усією її площиною. Щоб краще передати фактуру зображення, щетина щітки має бути завжди напівсухою.
Для малювання напівсухим пензлем, потрібен жорсткий пензлик для клею. Виконуючи малюнок на пензлик потрібно набрати фарби й провести ворсом по ватному диску. Фарба повинна частково ввібратися і тільки після цього малювати. Пензлик під час малювання потрібно тримати перпендикулярно до аркуша. Таким способом можна малювати пухнастих тварин, квіти.
Малювання свічкою, пір’ям
Вік: від чотирьох років.
Засоби виразності: колір, лінія, пляма, фактура.
Матеріали: воскова крейда, щільний білий папір, акварель, кисті.
Спосіб отримання зображення: дитина малює восковими крейдою на білому папері. Потім зафарбовує лист аквареллю в один або кілька кольорів. Малюнок крейдою залишається незакрашенним. Свічка + акварель Вік: від чотирьох років. Засоби виразності: колір, лінія, пляма, фактура. Матеріали: свічка, щільний папір, акварель, кисті. Спосіб отримання зображення: дитина малює свічкою "на папері. Потім зафарбовує лист аквареллю в один або кілька кольорів. Малюнок свічкою залишається білим.
Знайомлячи малюків з технікою малювання свічкою, показую процес роботи. Спочатку контур малюнка наношу олівцем, потім поверх олівця малюю восковою свічкою, нею ж зафарбовую окремі елементи малюнка, які мають бути світлими. За допомогою паралонової губки вкриваю всю поверхню аркуша паперу акварельною фарбою. Діти спостерігають як на їхніх очах з’являються зображення світлого тону. Так виникають зображення на теми про Космос, підводне царство. Для більшої яскравості зірки і планети можна вирізати з кольорового паперу і наклеїти на малюнок. Ніжності та казковості надає зображенням техніка виконання малюнка пір’ям.
Монотипія, плямографія
Вік: від п'яти років.
Засоби виразності: пляма, колір, симетрія.
Матеріали: цупкий папір будь-якого кольору, кисті, гуаш або акварель. Спосіб отримання зображення: дитина складає аркуш паперу вдвічі і на одній його половині малює половину зображуваного предмета (предмети вибираються симетричні). Після малювання кожної частини предмета, поки не висохла фарба, папір знов складається навпіл для отримання відбитка. Потім зображення можна прикрасити, також складаючи лист після малювання декількох прикрас.
. Пропоную дітям аркуш паперу скласти вдвоє та пригладити лінію згину. На лінію згину діти наносять кілька плям різного кольору. Далі складають аркуш та пригладжують його рукою. Розгорнувши його, діти з подивом та задоволенням спостерігають , як на аркуші паперу чарівник-пензлик залишає різнокольорові сліди різної форми, розглядають утворені семетричні зображення, впізнають знайомі образи, або придумують, на що це схоже, домальовуючи необхідні деталі, щоб малюнок став виразнішим. Другий спосіб плямографії виконується так: набрати пластиковою ложечкою трохи фарби, обережно вилити її на аркуш так, щоб вийшла невелика пляма. Потім взяти пластикову трубочку і через неї дмухати на пляму в різних напрямках доти, доки фарба не припинить розтікатися.(трубочку слід тримати на відстані від плями, щоб її кінець не торкався фарби) Такий малюнок діти уважно розглядають, можна поділитися і своїми думками. Нехай малюк поділиться і своїми припущеннями, а потім домалює деталі. Замість роздування фарби, можна нитку вмочити у фарбу і викласти її на аркуші паперу так, щоб один кінець нитки був вільним (аби зображення було цікавішим, можна поряд із ниткою крапнути трохи фарби) Потім накрити нитку іншим аркушем і пригладити його долонею. Притримуючи рукою верхній аркуш , обережно витягнути нитку за кінчик, якщо з першої спроби пляма не набула потрібних контурів, можна знову покласти на аркуш забарвлену нитку (поруч з плямою) і повторити всі дії. Розглянути зображення і закінчити картинку домалювавши деталі.
Дуже цікава для дітей техніка малювання – монотипія. Пропоную дітям зігнути аркуш навпіл по широкій стороні, а потім розгорнути його. На одній половинці намалювати, наприклад,одне крило метелика. Знову акуратно зігнути аркуш паперу і злегка пригладити папір долонькою.(цей етап потрібно виконувати швидко й охайно, щоб фарби не встигли висохнути, а малюнок не розмазався, тому цією технікою малюють старші діти) розгорнувши аркуш ми побачимо, що відбиток, зроблений із однієї половини, буде відображений на другій половині аркуша. Якщо верхній малюнок став занадто світлим, його можна підфарбувати пензликом. Діти дивуються надзвичайному способу зображення.
Кляксографія звичайна
Вік: від п'яти років.
Засоби виразності: пляма.
Матеріали: папір, туш або рідко розведена гуаш в мисочці, пластикова ложечка.
Спосіб отримання зображення: дитина зачерпує гуаш пластикової ложкою і виливає на папір. В результаті виходять плями в довільному порядку. Потім лист накривається іншим листом і притискається (можна зігнути вихідний аркуш навпіл, на одну половину капнути туш, а інший його прикрити). Далі верхній лист знімається, зображення розглядається: визначається, на що воно схоже. Відсутні деталі домальовують.
Малювання з використанням круп, по вологому паперу
Під час заняття «Вже дозріли ягідки сунички» пропоную намалювати малюнок манною крупою (можна використовувати різні крупи:рис, пшоно, гречку). Спочатку діти виконують малюнок простим олівцем, розподіляють його на окремі зони і покривають кожну з них по-черзі клеєм. Далі посипають змащену клеєм ділянку крупою. Після того, як крупа висохне залишки крупи струшують, а «малюнок» розфарбовують. Дана техніка надає малюнкам об’ємності, оригінальності, розвиває у дітей вміння поєднувати різні крупи в кольорі та за формою, відтворювати оригінал на папері, приносить дітям радість, пробуджує їхню уяву.
А ще краси малюнка можна досягти , працюючи по-вологому паперу. Якщо папір буде занадто мокрим, малюнок може не вийти, оскільки акварель розтечеться по аркушу, а кольори змішаються. Малювати потрібно охайно і поспішаючи. В цій техніці дуже добре малювати картини неповторної природи, пухнастих тварин. Завдяки вологій поверхні виникає ефект трохи розмитого контуру зображення. Щоб допрацювати деталі малюнка, треба почекати, поки папір висохне. Деталі можна домалювати фломастерами або олівцями.
\Малювання - забризкування.
Вирізати любий трафарет, прикріпити його до чистого аркуша паперу. Взяти гребінець у ліву руку й тримати його над папером. Умочити у фарбу зубну щітку, взяти її в праву руку. Повільно проводити ворсом щітки по зубчиках гребінця. Фарба буде розбризкуватися на порожнє поле навколо трафарету. Можна зняти трафарет і замінити. Тепер можна заповнити бризками незабарвлену частину фарбами інших
Ниткографія
Вік: від п'яти років.
Засоби виразності: пляма.
Матеріали: папір, туш або рідко розведена гуаш в мисочці, пластикова ложечка, нитка середньої товщини.
Спосіб отримання зображення: дитина опускає нитку у фарбу, віджимає її. Потім на аркуші паперу викладає з нитки зображення, залишаючи один її кінець вільним. Після цього зверху накладає інший лист, притискає, притримуючи рукою, і витягує нитку за кінчик. Відсутні деталі домальовують.
Пластилінографія
Вік: від 6 років
Засоби виразності: об'ємність, колір.
Матеріали: кольоровий картон або щільний папір, попередньо намальоване зображення, пластилін, стека.
Спосіб отримання зображення: дитина «розфарбовує» чорно-біле зображення, використовуючи пластилін потрібних кольорів. В результаті картинка виходить дуже оригінальна і рельєфна
Пластилинография – це творчий процес, в ході якого діти створюють об’ємні картини з пластиліну, не задіюючи при цьому класичні інструменти для малювання, пензлі, фарби або олівці. Для робочої поверхні зазвичай використовуються аркуші паперу формату А3 і більше, або щільний картон.
Пластилинография для дітей дуже корисна в силу позитивного впливу на їх розумовий і фізичний розвиток
Незалежно від того, скільки років дитині, 2 або 8, розглянутий вид декоративно-прикладного мистецтва позитивно впливає не тільки на його розумовий, але і фізичний розвиток:
заповнення пізнавальної потреби малюків (особливо актуально для дітей від 2 до 4-5 років);
придбання здатності орієнтуватися в горизонтальній площині;
формування творчої складової особистості підростаючої людини (пробудження інтересу до творчості, розуміння алгоритму творчого процесу і так далі);
розвиток фантазії;
розвиток дрібної моторики рук (позитивно впливає на мовлення дитини і його загальну розвиненість);
розширення кругозору;
збільшення чутливості тактильного сприйняття;
розширення словникового запасу (якщо дитина вже вміє розмовляти) або стимуляція мови (якщо дитина ще не розмовляє в силу віку або затримки в розвитку);
прищеплення посидючості, акуратності, самостійності дитині під час робочого процесу.
У віці 2-3 років
Пластилинография для дітей 2-3 років повинна бути спрямована на розвиток дрібної моторики. Це допоможе дитині правильно розвиватися фізично, але і простимулює його мовні навички.
Дорослим, пропонуючи малюкам створити картини з пластиліну, слід не просто давати завдання, а різними методами будити творчі здібності дитини і його інтерес до робочого процесу (наприклад, придумати казку, включивши в сюжет предмет, який потім буде ліпити дитина.
Це може бути квітка, сокиру або шапка – щось складається з мінімального числа деталей і не вимагає великої кількості часу на своє створення).
Так як діти в ранньому віці не здатні самостійно придумувати собі завдання для пластилинографии, і досить швидко втрачають інтерес до робочого процес, якщо розуміють, що надані самі собі, чітке завдання перед ними на початку заняття повинен ставити дорослий.
Пластилинография для дітей 2-3 років повинна бути простою у виконанні.
Контроль і допомогу з боку старшого необхідно направити на розвиток у дитини акуратності, посидючості і зосередженості на послідовності дій.
З допомогою пластилинографии можна також навчити дитину орієнтуватися на папері, кожен раз описуючи місце розміщення черговий деталі створюваного об’єкта. Наприклад, дітям 2-3 років важливо промовляти, де ліва сторона, а де права, підказувати і направляти їх руки до потрібного краю робочої поверхні.
Коли юний творець почне краще орієнтуватися на горизонтальній площині, дорослому слід почати давати вказівки усно, надаючи дитині можливість самостійно визначити місце, де необхідно розташувати чергову деталь кінцевого зображення.
4-5-6 років
Пластилинография для дітей 4-5-6 років повинна бути спрямована на вдосконалення навичок роботи з пластиліном. У такому віці у підростаючого покоління зароджується інтерес до образотворчої діяльності.
До 6 років завдання по пластилиновым аплікацій можна ускладнювати
Якщо батьки вчасно підтримають дитини і зроблять дії для розкриття його творчого потенціалу, їм не вдасться зміцнити психоемоційний зв’язок зі своїм малюком, ставши йому підтримкою і опорою, але і дадуть йому можливість спробувати себе в мистецтві.
Ліплення з пластиліну для дітей 4 – 6 років також корисна тим, що ефективно розвиває окомір і покращує координацію рухів рук. Це не лише робить дитину більш розвиненим фізично, але і благотворно впливає на формування нейронних зв’язків в його мозку.
Стан дослідження художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку у процесі використання нетрадиційних технік малювання
Вивчивши та проаналізувавши методичну та наукову літературу з питання формування творчих здібностей в дітей дошкільного віку за допомогою нетрадиційного малювання, дійшла висновку, що дане питання потребує додаткового вивчення. За мету експериментального дослідження було поставлено вивчити та продіагностувати художньо-естетичний розвиток дітей дошкільного віку у процесі використання нетрадиційних технік малювання.
Завдання експериментального дослідження полягають у наступному:
Визначити рівень знань дітей в області малювання нетрадиційними матеріалами.
З’ясувати рівень творчого розвитку дітей у сім’ї та використання вихователями нетрадиційних технік на етапі дошкільного виховання.
Виявити здатність дітей у знаннях природи кольору на даному
віковому етапі.
Продіагностувати рівні художньо-естетичного розвитку дітей
середнього дошкільного віку.
Дослідити вплив використання нетрадиційних технік на розвиток творчої уяви, фантазії дітей.
Описати ступінь розвитку асоціативно-образного мислення у дітей.
Перевірити рівень графічних навичок дітей за допомогою використання художньо-естетичних засобів.
Для вирішення поставлених завдань було проведено констатувальний експеримент. В ході експерименту було використано метод спостереження за дітьми під час виконання творчих завдань та діагностичні методики, такі як: анкетування дітей та вихователів, тестування батьків, індивідуальні бесіди з дітьми, аналіз дитячих робіт, творчі завдання «Вибух фарб», «Оживлення», «Фантастичні перетворення», «Музичний танець», тест «Загадкові фігури».
Експериментальна робота проводилась протягом жовтня-листопада на базі закладу дошкільної освіти №1 м. Снігурівки. Загалом експериментальним дослідженням було охоплено 15 дітей середнього дошкільного віку групи «Калинка». На початку експериментальної роботи ми провели анкетування «Дитина і мистецтво» та «Нетрадиційні техніки у роботі вихователя». У ході спостережень на заняттях і в повсякденному житті було встановлено, що психофізичний розвиток дітей відповідає їхньому віку.
Першим кроком на даному етапі було проведення анкетування дітей, яке дало змогу пересвідчитись про сформованість у них інтересу до малювання. Встановлено, що 75% дітей люблять малювати і проявляють різні почуття та емоції: радість, здивування (Софія С. - літає, Даенис П. - їде, Євген Ш. - їсть морозиво). Хлопчики переважно зображують реалістичні малюнки: ракету, повітряну кулю, літак, будинок, фігури людей, автомобілі (легкові, вантажні, поліцейські). Денис П. дістає задоволення від малювання джунглів. Дівчатка малюють більш старанно, зосереджені на зображенні квітів, метеликів, веселки, сердечка, прикрас. Серед улюблених кольорів та відтінків 50% дітей надають перевагу теплим (оранжевий, жовтий, рожевий, червоний, салатовий) кольорам. Такий же відсоток дітей вважають, що кольором можна передати настрій, здоров’я, щастя, мрії.
Процесу малювання на аркуші паперу віддають перевагу 62,5% дітей, малюванню кольоровими крейдочками на асфальті 25%, а паличкою або пальцем на мокрій землі та піску 12,5% дітей. Здебільшого діти люблять малювати фарбами, кольоровими олівцями, фломастерами, кульковими ручками. Аліса М., Мар’яна Ш., Соломія К. надають перевагу малюванню листочками з дерев, долоньками, пальчиками, тичком.
Результати анкетування свідчать про те, що у дітей даної групи високий ступінь зацікавленості й інтересу до малювання. Було виявлено, що 68,75% не мають вдома куточка для зображувальної діяльності і малюють або самі, або зі своїми сестричками і братиками.
Наступним етапом роботи було проведено анкетування вихователів (10 осіб). Результати анкетування показали, що усі вихователі орієнтуються у визначенні «нетрадиційні техніки» малювання, знають нетрадиційні матеріали, якими можна користуватися у роботі. Показати саму техніку виконання можуть тільки 20% вихователів. У процесі занять всі вихователі враховують індивідуальні особливості кожної дитини, про які дізнаються під час бесід з батьками та спостереження за самостійною художньою діяльністю самих дітей.
Ознайомлюючи вихованців з нетрадиційними матеріалами 80% вихователів використовують такі форми роботи як спостереження під час прогулянки, досліди з фарбами, пальчикові вправи; 10% веде гурткову роботу з даної теми, застосовуючи колірні та дидактичні ігри, зустріч з художниками міста та відвідування художніх виставок дошкільників інших садочків. Найбільш ефективною в процесі мистецької діяльності 40% вихователів вважають гурткову та індивідуальну форми роботи, а 60% - групові заняття.
Аналіз результатів анкетування вихователів виявив, що 10% педагогам притаманні ініціативність, креативність, творчість, оригінальність. Вони добре орієнтуються у завданнях програми «Дитина», щодо використання нетрадиційних технік у малюванні та застосовують їх у навчальному процесі, але 70% педагогів під час самостійної художньої діяльності дітей не використовують дані техніки, аргументуючи це великими витратами часу, відсутністю окремої студії для занять, браком відповідної методичної літератури та необхідного обладнання, яке потрібно закуповувати самостійно. Крім того, під час такої роботи діти часто забруднюються самі і забруднюють меблі. Найчастіше, 20% вихователів розглядають нетрадиційні техніки навчання дітей зображувальної діяльності з метою зацікавлення дітей, а не для вирішення основного завдання - навчати створювати художні образи. Результати анкетування вихователів представлені на рисунку 2.1.
Рисунок 2.1. Оцінка ефективності роботи педагогів з використання нетрадиційних технік малювання.на початку року
Рисунок 2.2. Оцінка ефективності роботи педагогів з використання нетрадиційних технік малювання на кінець року
Експериментом було передбачено проведення роботи з батьками (15осіб) щодо творчого розвитку дітей у сім’ї на етапі дошкільного виховання. Батькам пропонувалось відповісти на питання тесту «Образотворча діяльність і сім’я». У результаті тестування виявлено, що 18,75% (3 сім’ї) батьків мають високий рівень образотворчої діяльності; 37,5% (6 сімей) - середній; 43,75% (7 сімей) - низький рівень образотворчої діяльності. Результати
представлені на рисунку 2.3
Отже, аналіз даних вказує, що переважна більшість батьків (43,75%) не звертає уваги на художньо-естетичний розвиток дітей у сім’ї, а це в свою чергу негативно відображається на художньо-естетичному розвитку їх дітей.
Після проведених консультацій таметодичних рекомендацій батькам- отримали ми побачили , що 37,75 % батьків батьків почали більше звертати увагу на художньо-естетичний розвиток дітей та почали активніше примати участь у спільному з дітьми малванні, 43,75% батьків проявляли середн цікавість. І лише 6% алишилися незацікавленними у художньо-естеттичному розвитку своїх дітей. Результати представленні на рисунку 2.4.
З метою визначення рівня знань дітей в галузі малювання нетрадиційними матеріалами було проведено індивідуальну бесіду в ігровій формі «Що предмет розкаже про себе?». З матеріалу було використано листя та гілочки різних порід дерев, пір’я, вода, пісок, штампи з пінопласту, овочі, ватні палички, поролонова губка, зубна щітка, тичок, пластикові ложка та виделка, іграшкова машинка, поліетиленовий кульок, ковпачки від кулькових ручок.
Відомо, що уміння створювати кольори та відтінки є дуже важливим у творчому процесі дошкільників. Тому найкраще виявити початкові навички дітей у змінюванні природи кольору на даному віковому етапі допомогло творче завдання «Вибух фарб» у техніці монотипія. Для цього завдання було використано целофановий кульок, аркуш паперу А 4, гуашеві фарби, пензлик № 4, ємність для води, вологі серветки, поролонова губка.Завдання полягало в тому, щоб на целофановий кульок нанести фарби основних кольорів в хаотичному порядку, після чого перенести на зволожений поролоновою губкою папір, розгладити руками по всій площині поверхні, повільно зняти йдучи до верхнього краю. Розглянувши малюнок зблизька та на відстані назвати утворені кольори та відтінки.
За результатами з’ясовано, що 100% дітей проявили інтерес до процесу експериментування з фарбами та емоційно відгукувалися на отриманий результат. Після розглядання малюнка 25% дітей назвали всі основні кольори та похідні від них (салатовий, сірий, малиновий, лимонний, голубий), 73% - тільки основні кольори та декілька відтінків (оранжевий, рожевий, фіолетовий), а 2% - плутаються у називанні кольорів. Це дає змогу зробити висновок про достатній рівень знань дітьми кольорів та відтінків.
Для визначення рівня образно-асоціативного мислення, дітям було запропоновано тест «Загадкові фігури». Його зміст полягав у тому, що дошкільникам давалась можливість уважно розглянути зображені в ряд геометричні фігури (овал, прямокутник, квадрат, круг, багатокутник, рівнобедрений трикутник), якнайбільше назвати ідей що саме ці фігури зображають, чим можуть бути. Дані обстеження подано в таблиці 2.1.
Аналіз дитячих відповідей показав, що основними труднощами у виконанні цього завдання було подумати і відновити у своїй пам’яті ті предмети чи об’єкти, які схожі на дані геометричні фігури. Більшість дітей називали предмети, фрукти, меблі, іграшки, транспорт, частини тіла. Оригінальними були такі відповіді: музей, мікроб, планета, церква, звук, ікона, сцена, повітря, комета, роздута шина.
Взявши до уваги відповіді дітей та визначивши показник образно- асоціативного мислення (показники швидкості + гнучкості + оригінальності) є очевидним, що переважна більшість дітей (понад 56,25 %) мають середній рівень розвитку образно-асоціативного мислення. Дітей з високим рівнем відсоток переважно менший (понад 31,25%). Низький рівень становить 12,5%. Результати представлені на рисунку 2.4.
Представлений нами другий тест має назву «Оживлення», який дав змогу виявити вміння дітей свідомо змінювати зображення для досягнення поставленої мети нетрадиційними матеріалами (Додаток И). Завдання передбачає роботу з картками із зображенням квадратів (5 штук на кожну дитину) у яких розташовані однакові фігури - кола. Кожне коло слід перетворити на зображення предмета, використовуючи нетрадиційні матеріали на вибір дитини (кольорові олівці, фломастери, воскові олівці, гуашеві фарби, ватні палички, тичок, пластикові ложка та виделка, гелеві ручки, кольорові крейдочки), надавши їм естетичного зображувального вигляду. Після закінчення образотворчої діяльності, розглянувши і проаналізувавши роботи дітей було сформульовано наступний висновок.
Діти з ініціативою бралися за виконання малюнків. Виконуючи завдання, адекватно і цікаво не лише «оживили» картини, а й використали різні кольори, надавали предметам естетичного зображувального вигляду, проявляли власне бачення образу. Між іншим, ми визначили дітей, які швидко, не задумуючись виконували завдання. Їх роботи відзначились оригінальністю: побудовані на власних асоціаціях (дерево, метелик, планета, годинник, обличчя з різними емоціями людини), розфарбовувалися за допомогою поєднання нетрадиційних і традиційних матеріалів (тичок, ватна паличка, пластикова виделка, пальчик, пензлик, фломастери, кольорові та воскові олівці).
Діти, які у своїх тестових роботах «оживили» 4-5 картин, використовували різні кольори і зображувальні матеріали (фломастери, кольорові та воскові олівці, кулькову ручку червоного кольору) та змогли пояснити, що зображено на їх картинах, частково зверталися за допомогою до вихователя. Такі результати ми оцінили посередньо.
Рисунок 2.5. Показник розвитку образно-асоціативного мислення дітей дошкільного віку на початку року
Рисунок 2.6. Показник розвитку образно-асоціативного мислення дітей дошкільного віку на початку року
Однак, у деяких на 1-2 квадратах ідеї закінчувалися і самостійно впоратися з завданням могла все менша кількість дітей. Слід зазначити, що внаслідок виконання тестових завдань були діти, які «оживили» мінімальну кількість картин (1-2), при цьому використовували лише кольорові олівці основних кольорів (червоний, синій, жовтий, зелений) і не змогли пояснити що зобразили. Ці діти протягом роботи відзначилися песимістичним настроєм. На запитання «Що зображено?» відповідали «Я не знаю». Такі результати виконання було оцінено як незадовільно.
Таким чином, бачимо, що в групі переважно низький рівень розвитку креативності дітей, що становить 43,75% (7 чол.). До середнього рівня
віднесено 25% (4 чол.), а високий рівень становить лише 31,25% (5 чол.) (рис. 2.5.).
Наступним етапом експерименту ми передбачали проведення діагностики дітей щодо розвитку у них фантазії, уяви, сформованості творчих здібностей дітей. Для цього було запропоновано виконання творчого завдання «Фантастичні перетворення» у техніці кляксографії .
Рисунок 2.5. Рівень розвитку креативності дітей дошкільного вік на початок року
Рисунок 2.5. Рівень розвитку креативності дітей дошкільного вік на кінець року
Для його проведення використано цупкий папір будь-якого кольору, фарби, пензлі, піпетка, коктейлева трубочка, тичок, ватна паличка.
Завдання полягало в наступному: на аркуші паперу зробити невеликі плями різних кольорів піпеткою чи пензликом. Потім пляму обережно роздути у потрібні боки з коктейлевої трубочки так, щоб її кінець не торкався ні плями, ні паперу. За допомогою виражальних засобів (крапки, лінії, колір, пляма, симетрія) та згаданого вище нетрадиційного матеріалу діти мають домалювати ті частини малюнка, які допоможуть створити цікаві образи. При виконані цього завдання ми помітили, що діти виконували роботу досить динамічно, майже самостійно. Для нанесення плям на аркуш паперу майже всі діти використовували піпетку, а не пензлик, а для домальовування - тичок, ватну паличку. Це дає змогу констатувати, що їм цікавіше працювати нетрадиційним матеріалом. При визначенні рівнів ми враховували наступні критерії.
Високий рівень - діти працюють без допомоги дорослого; проявляють позитивні емоції під час виконання роботи; використовують запропоновані нетрадиційні матеріали; володіють виражальними засобами, гармонійно поєднуючи кольорові відношення; малюнок набуває цілісної композиції, коли діти вносять свої елементи фантазії; у роботах прагнуть відтворити не тільки навколишнє, а й виразити своє ставлення до нього.
Середній рівень - діти намагаються здійснювати малюнок у нетрадиційній техніці; мало використовують виражальні засоби (тільки колір, крапку); спілкуючись з педагогом потребують незначної його поради у обстеженні зображення, знаходженні його аналогів, створенні композиції малюнка; проявляють різні види емоцій.
Низький рівень - діти працюють у техніці видування тільки з допомогою педагога; малюнок немає композиції; байдуже відносяться до процесу роботи; із виражальних засобів використовують колір; не проявляють фантазії та не можуть назвати що зобразили. Результати ступеня сформованості творчих здібностей дітей показано у таблиці 2.2.
Як видно з таблиці 2.2. високий рівень творчих здібностей отримали 25% дошкільників, низький рівень - 37,5%, середній - 37,5%. Як бачимо, показники середнього і низького рівнів суттєво не відрізняються. Відстеживши процес творчої діяльності дітей, не можна не зважити на те, що саме нетрадиційні техніки впливають на розвиток уяви і фантазії дітей. Унаочнені результати відобразимо на рисунку 2.6.
Для виявлення ступеня оволодіння дітьми графічними навичками під впливом художньо-естетичних засобів, ми використали художньо-інтерактивну технологію «Музичний танець» . Дітям було запропоновано створити умовний малюнок під час прослуховування музичних творів, виразити свої враження від прослуханих фрагментів різноманітними плямами, лініями, що відповідають музичним фантазіям.
Для цього ми використали: магнітофон, аудіозаписи музичних творів з різним ритмом, аркуші для малювання (картон), набори воскових та кольорових олівців, кольорову крейду, фломастери, гелеві ручки, тичок, пір’я, фарби, пензлі
Таблиці 2.2. Результати аналізу дитячих малюнків
Рисунок 2.6. Рівні розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку на початок року
Рисунок 2.7. Рівні розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку на кінець року
Оскільки діти слухали різну за характером та ритмом (веселу, сумну, спокійну, маршову) музику то і малюнки ми отримали різні. Ми помітили, що діти крім звичайних засобів малювання із задоволенням використовували тичок, крейду та пір’їну. Наприклад, під музику П. Чайковського «Старовинна французька пісенька» діти зобразили велику кількість хвилястих ліній, які на підвищення звуку вигинали угору і опускали униз на зниження. Ефективними були малюнки під музику М. Римського-Корсакова «Політ джмеля» виконані коловими рухами, по спіралі. Ламані, довгі вертикальні та горизонтальні лінії, перехрещені під різними кутами діти проводили під час слухання музики Л. Бетховена «Симфонія №5» та А. Мигай «Поштарик». При паузі у звучанні відбувалася зупинка руки дитини в русі. У техніці штрихування діти виконали малюнки під музику А. Вівальді «Пори року». В ході малювання 68,75% дітей отримали радість від виконаної роботи, дотримувалися техніки правильного тримання олівця, регулювали його силу натиску, абстрактні малюнки розмістили по всій площині паперу.
Проте в роботах 31,25 % дітей траплялися відхилення: неправильне положення руки, погана сила натиску та тримання художнього матеріалу. У малюнках переважали тонкі, короткі лінії, які розміщені переважно унизу та у кутках аркуша паперу. Ці цифрові значення, на нашу думку, свідчать про достатню сформованість графічних навичок у дітей даної групи. Це пояснюється їх цікавістю до нетрадиційних матеріалів та самого творчого процесу.
Спираючись на критерії оцінювання малювання на етапі констатувального експерименту ми побачили, що у дітей посередньо розвинене образно-асоціативне мислення, колірне сприйняття, творча фантазія та уява, достатньо сформовані графічні навички, у той же час проявляється зацікавленість до малювання нетрадиційними техніками. Є впевненість у тому, що діти мають стартовий потенціал до творчого розвитку, а тому потребують цілеспрямованого впливу з боку вихователя та батьків.
Методичні рекомендації щодо використання нетрадиційних технік малювання у процесі художньо-естетичного розвитку
дітей дошкільного віку
Сучасна система дошкільної освіти спрямована на підготовку творчої особистості, яка повинна креативно та художньо мислити, емоційно відгукуватись на красу навколишнього світу, помічати, бачити, чути й шанувати цю красу, мала б бажання відтворити її різними техніками малювання. Для розвитку у дітей творчих здібностей пропонуємо вихователям та батькам звернути увагу на запропоновані нами нижче рекомендації.
Створення «Куточка творчості». Оскільки в процесі творчості дитина прагне самостійно використовувати нетрадиційне малювання необхідно обладнати окремий куточок у загальній груповій кімнаті, постійно діючу «Художню студію» або майстерню юних художників. Діти тут відчувають себе, по-перше, комфортно, по-друге, так, ніби вони знаходяться у майстерні народних умільців або художньому відділі магазину, по-третє, експериментують, мають змогу вільно творити та отримувати позитивні емоції.
Облаштування робочого місця. Під час малювання місце повинно бути добре освітленим, зручним для дітей та приваблювати своєю оригінальністю. Недостатня його освітленість пригнічує дитину, погано впливає на її зір та працездатність. Вікна не варто завішувати суцільними шторами, а на підвіконня ставити високі вазони. Комфортність перебування дитини залежить і від провітрюваності приміщення.
Для забезпечення динамічності розвивального середовища слід використовувати відповідно до віку дітей, дібрані за розміром та формою модульні столи і стільці, пересувні ящики. Це дасть змогу педагогу і дітям наближатися до позиції одне одного (з урахуванням площі приміщення та потреб дітей), які мають знаходитись у центрі художньо-творчої діяльності. Нині, для занять з малювання виготовляють спеціальне обладнання: столи три, чотири-, п’ятилисники, які дають змогу в невеликій за площею зоні одночасно займатися декільком дітям, не заважаючи один одному; столи секційні зі стояком або шафою-тумбою для матеріалів та інструментів; столи з відкидними кришками-мольбертами та індивідуальними секціями для матеріалів; дошкою настінною секційною; фланелеграфом. Меблі та обладнання у кімнаті необхідно розташувати так, щоб діти мали змогу рухатися не наражаючись на небезпеку; має бути можливість працювати як з невеликою групою дітей, так й індивідуально. Змінюючи розвивальне середовище слід врахувати тему дня (тижня, місяця). Діти люблять малювати стоячи, сидячи на підлозі, на колінах, тому для цього повинні бути кольорові м’які підстилки-килимки, подушечки- саше [52, с. 25].
Інтер’єр кімнати. Вважаємо, що для розвитку креативності дітей інтер’єр має бути оформлений картинами і репродукціями творів художників, що емоційно впливають на дитину, живими квітами, декоративними виробами, а також виставками робіт самих дітей, батьків, вихователів. Бажано виділити
місце для зберігання наочних посібників, навчальних таблиць, демонстраційного матеріалу для ознайомлення з різновидами та жанрами мистецтва, зразків малювання, методичної літератури, електронних носіїв з музичними творами та відеофільмами, портретів видатних художників рідного краю; стендами для виставок. Для зберігання та подальшого використання дитячих творчих робіт можна виготовити теки «Наша творчість». Для роботи з дітьми 2-3 років життя слід використовувати не лише горизонтальні, а й вертикальні поверхні. Для цього на стінах можна закріпити однотонні шпалери або аркуш ватману. Нині важко уявити відсутність сучасних технічних засобів навчання (мультимедійна дошка, проектор, комп’ютер, екран, магнітофон, аудіо-, відеоапаратура, освітлювальні прилади, затемнення на вікнах для показу слайдів) [49, с. 48]. Облаштоване належним чином розвивальне середовище сприяє активності, ініціативності, особистісному зростанню,
самовдосконаленню дитини, стимулює розвиток її здібностей і нахилів.
Наявність художніх інструментів та матеріалів. Варто наголосити на наявність інструментів та матеріалів для творчості, які допоможуть поглибити уявлення дітей про те, як створюється складний художній образ й дадуть змогу кожній дитині діяти і творити в будь-яку хвилину. Для цього необхідно забезпечити робоче місце для малювання балахоном художника, папером для малювання, ватманом (різної величини, кольору, форми, товщини); наборами кольорових олівців різного розміру, простими олівцями, пером, сангіною; фломастерами, маркерами, кольоровою крейдою; палітрою, силуетами для змальовування, тонування; книжками-розмальовками; гуашевими та
акварельними фарбами; ємностями для води; серветками паперовими та вологими; м’якими пензликами (круглі та пласкі). На дитячих столиках можна розмістити улюблений журнал «Джміль», який є найкращим помічником педагога, у кожному номері якого подаються твори українського живопису з текстами орієнтовних бесід, за їх змістом, чудові зразки малюнків з розробками технік виконання доступні дошкільнятам, розвивальні уроки літературної студії та інший необхідний у роботі матеріал, що пробуджує творчі здібності [10, с. 31].
Для роботи бажано мати як мінімум три пензлі виробництва VGR: один № 9-10, з металевою оправою діаметром 0,5 см та ворсом завдовжки 2,5 см, щоб малювати на великій площині (робити розмивку, заливку, всього тла роботи); другий - № 5-6 з металевою оправою діаметром 0,3 см та ворсом завдовжки 1,5 см, щоб опрацьовувати невеликі зображення; третій - № 2-3 з металевою оправою діаметром 0,2 см та ворсом завдовжки 1,2 - 1,5 см, щоб промальовувати дрібні деталі малюнка. Не припустимо пропонувати дітям малювати на половинках аркушу формату А 4 [66, с. 24-25].
Як матеріал для малювання дитині можна пропонувати використовувати буквально все, навіть ті матеріали, які від початку мали інше, не художнє призначення і застосування: природний та покидьковий. Серед природного можна запропонувати дошкільнятам висушені суцвіття квітів, листя та гілочки різних порід дерев, шишки, камінці, мушлі, шкаралупа з горіха, шкірка з цитрусових, кукурудзяний качан, пір’я, пісок, різні овочі тощо. Варто звернути увагу на красиві малюнки, виконані у різних техніках крупами, покидьковим матеріалом (пайєтки, ґудзики, мереживо, бантики, трубочки для коктейлю, пластикові ложка та виделка, поролонова губка, штампи із пінопласту, поліетиленовий пакет, зубочистки, ватні палички, свічки, пухирчаста плівка, ковпачки від кулькових ручок, зубна щітка, фольга, кришки, нитки, сірникові коробки, пакетики з чаєм, клей ПВА, харчові барвники, білило, олія, штучне скло, поролоновий квачик тощо) [51, с. 45].
Нині, все більш універсальним є малювання такими матеріалами, що раніше не використовувалися у роботі з дітьми: малювання за допомогою киселю, йогурту, фруктового соку, дитячого крему, піни для ванн та гоління. Робота з цими матеріалами розвиває пальчики і руки дитини, дозволяє збагатити досвід зорових і тактильних відчуттів. Слід відповідально підійти до вибору матеріалів для занять, оскільки передбачається прямий контакт пальчиків дитини з фарбою. При цьому доцільно використовувати «пальчикову фарбу», яку можна придбати у спеціалізованих магазинах. Така фарба має пастоподібну консистенцію, нею легко малювати; має не дуже насичений колір, добре змивається водою, навіть з одягу. І хоча вона є безпечною, усе ж варто слідкувати, щоб дитина не брала її до рота [55, с. 38]. Слід мати на увазі: перед початком заняття не забувати навчити дітей як правильно працювати з нетрадиційними художніми матеріалами (Додаток М). Обладнання до заняття мають бути систематизованими та зберігатися у папках - накопичувачах. А ті, які діти не використовують тривалий час, варто сховати на певний період. Їх краще розкласти в коробки, пластмасові скриньки, дерев’яні ящики у певному порядку, які повинні бути цілими і легко відкриватися. Тому періодично потрібно змінювати матеріальне наповнення художньо-естетичного центру.
Дотримання правил безпеки. Звичайно, педагогові необхідно звернути особливу увагу на дотримання правил безпеки - матеріали мають бути нетоксичними, призначеними або дозволеними для використання дітьми. Під час роботи необхідно уважно стежити, аби діти не зашкодили собі (малювання піском: «стіл художника» має електричне підсвічення). Гострі предмети слід покласти у закриті ящички, щоб обмежити вільний доступ до них дітей. Після заняття з малювання для виховання охайності можна запропонувати дітям допомогти прибрати робоче місце [49, с. 47].
Зайнятість дитини. Розвиток творчих здібностей дітей, не можливий без ефективної організації та керування їх діяльністю. Щоб виконання трудових дій викликало у дітей почуття задоволення, радості, сприяло формуванню в них основ особистісної культури, розвиткові індивідуальних інтересів, уподобань та здібностей, необхідно правильно підібрати методи та форми роботи, систему вправ, завдань, художні техніки, що розвивають спостережливість, уяву, фантазію, асоціативно-образне мислення.
Основною формою організації дітей малювання нетрадиційними техніками є заняття, під час яких в сучасних закладах дошкільної освіти відбувається спілкування педагога з дитиною, творчо реалізуються набуті навички та вміння дошкільників, відбувається уточнення відомого, відтворюються враження дітей. Слід наголосити на різноманітності занять - ігрова, дослідницькій, казковій формі, у вигляді екскурсій. Нетрадиційні заняття допоможуть краще засвоїти нові знання, проте варто розумно підійти до організації його проведення.
Враження перших років відкладаються в пам’яті на все життя. Це передбачає подальший розвиток дитини. Важливо аби ознайомлення з художньою продуктивною діяльністю не перетворилося на формальні заняття, а стало справжньою зустріччю з красою. Дитину потрібно розкріпачити, дати волю її уяві, навчити самостійно мислити, творчо працювати, приймати художній витвір як диво створене людиною, доцільно вдаватися до фантазувань. Тим більше, заняття з дітьми необхідно проводити в комфортних умовах і в емоційно сприятливій обстановці. Спокійна, доброзичлива атмосфера позитивно впливає на вихованця. Тому заняття з формування художніх умінь мають бути спочатку індивідуальними, парними, а потім з групою. Міні-заняття краще проводити з малою групою вихованців тривалістю від 10-15 хвилин. Комплексні, колективні, підсумкові заняття можуть тривати від 30 хвилин до години, залежно від зацікавленості, бажання, самопочуття кожної дитини. Дошкільник сам має визначити тривалість своєї зайнятості [64, с. 12].
Оцінювання художніх робіт. Важливо дати кожній дитині можливість закінчити свою практичну роботу. Варто акцентувати увагу дітей на чарівності самого процесу, а не на результаті. Бажано не звертати увагу на невдачі та помилки дітей, а необхідно намагатися їх делікатно залагодити. Не слід захоплюватися порівнянням успіхів різних дітей. Найкращим способом оцінювання дитячих робіт є їх порівняння з попередньо виконаними роботами та виголошення сподівань на наступні результати діяльності дитини. Слід утримуватися від категоричних суджень.
Калейдоскоп оригінальних методів навчання. На заняттях можна використовувати різні методи навчання, зокрема: словесні (розповідь, пояснення, бесіда), наочні (аудіовізуальні, зображувальні, ілюстративні), практичні (ігрові й підготовчі вправи; виконання ескізів сюжетних, декоративних, орнаментальних композицій; демонстрування прийомів оволодіння різними художніми техніками). У період раннього віку, на початку року можна запропонувати малюкам цікаві ігри-заняття з фарбами й папером пізнавально-експериментального характеру. Увесь процес роботи має займати не більше 3-5 хвилин для малюків 1,5 - 3 років. Не слід виконувати більше однієї роботи за одне заняття. Доречними під час малювання нетрадиційними техніками будуть використання зошитів-альбомів серії «Диво-творчість» (1-3, 3-5 і 5-6 років). Оволодіти складними прийомами малювання з дітьми молодшого дошкільного віку допоможуть альбоми «Незвичайні візерунки природи», «Чарівний пензлик». У старшому дошкільному віці бажано знайомити з мистецькими творами різних видів [55, с. 40].
Щоб перше ознайомлення з матеріалом супроводжувалося яскравими враженнями та позитивними емоціями необхідно використовувати сюрпризний момент. Ознайомлюючи дітей з новою технікою, потрібно пов’язати її з попереднім досвідом людей: як вони про це дізналися. Виклад має бути лаконічним і мати обсяг, доступний для дітей відповідного віку. При ознайомленні з новим матеріалом необхідно пояснити введення нового слова. Для активізації мислення слід спонукати дітей до порівняння та аналізу.
Формуванню глибокого уявлення про техніку виконання малюнка сприяє змістовна бесіда про сам малюнок, про художника. Саме бесіда стає пробуджуючим імпульсом до творчості, особливо коли надає можливість обмінюватися думками і враженнями. Словесне коментування образного змісту художніх творів активізує мистецьку увагу дітей, стимулює сприймання образу, дозволяє глибше усвідомлювати естетичний зміст твору. Доцільним прийомом є порівняння картин одного або різних художників на одну й ту ж тематику.
Тому педагогам рекомендуємо формувати набори репродукцій картин художників - сюжетних, предметних, які б дозволяли вихованцям роздивлятися різні зображення. Картина, яка використовується в роботі з дошкільниками, має відповідати низці вимог: мати ясне, чітке зображення на чистому фоні; відзначатися композиційною простотою й доступністю змісту, реалістичністю зображення. Використання слайдів, презентацій замість репродукцій картин допоможе створити ефект присутності [53, с. 25].
Пробуджує дитячу уяву та допомагає краще сприймати зміст картини поетичне слово, використання влучних порівнянь, метафор, епітетів. Доцільно вдаватися до придумувань цікавих історій, казок, легенд, віршів, мистецтвознавчих розповідей про окремі види нетрадиційних технік, художників. Ефективним прийомом у роботі з дітьми є уявне входження в картину. Безперечно, при цьому слід вдаватися до запитань, які викликають у дитини справжній політ фантазій («Про що говорить пір’ячко, вітаючись із фарбою?», «Чому засмутилася ялинка?», «Що вміють твої чарівні пальчики?» тощо). В процесі роботи не варто зупиняти дитину, якщо вона розповідає про те, що зображує, навпаки, потрібно заохочувати її до цього [50, c. 6].
Для продуктивної організації самостійних занять дітей малюванням стануть в нагоді спостереження за навколишньою дійсністю. Щоб зобразити художній витвір точніше необхідно спонукати дітей пильно придивлятися до всього, що поруч з ними, використовуючи окремі ігрові предмети (бінокль, мікроскоп, фотоапарат). Проводячи прогулянки в лісі, парку, можна запропонувати розглянути рослини, подивитися на забарвлення квітів, навчити добирати природний матеріал, а потім творчо перетворити його у оригінальні малюнки.
Не варто уникати застосовування у роботі розв’язання творчих завдань, які прискорять процес створення образу, дадуть змогу дітям навчитися реалізувати креативні задуми. Основним засобом моделювання мислення є завдання типу «Кружечки», «Ляпки», «Кривульки», «Закінчи малюнок». Вони є базою для розвитку творчості та естетико-екологічної культури. Розв’язуючи ці завдання, діти завжди мають змогу відійти від зразка, проявивши індивідуальність. Найбільш поширений вид продуктивної діяльності дітей - графічні завдання «Домалюй фігуру» (квадрат, трикутник), «Домалюй контур», «Лінії», «Неіснуюча істота», «Місто майбутнього» [39, с. 54-55].
Базою для демонстрування прийомів оволодіння різними художніми техніками, тактильних та кінестетичних відчуттів є пальчикові ігри та вправи («Крапав дощик», «Кицька», «Песик», «Човник», «Мисочка» та ін.). Розвивати злагодженість у роботі очей та рук, удосконалювати пластичність, точність у діях з дітьми молодшого віку допоможуть сенсомоторні вправи «Щіточка вітається» (підняти голівку з ворсинками вгору, опустити донизу), «Листочок танцює» (легкий розмашистий рух рукою вправо - уліво), «Штампик на прогулянці» (пробігти у повітрі по прямій лінії, пострибати, повільно покрокувати), «Пальчик стрибає» (пальчик підняти вгору, опустити в долоню), «Малювання у повітрі» (великої, меншої, зовсім маленької форми) [15, с. 22].
Формувати вміння перевтілюватися та входити в образ, розвивати здатність відчувати зв’язок між собою та навколишнім сприяють використання елементів психогімнастики («Смачне яблуко», «Квітуче дерево», «Синьйор помідор», «Веселий гарбуз», «Живильний дощик», «Політ на кленовому листочку»), вправи на релаксацію («Чарівний сон», «Слухаємо себе», «Повітряні кульки», «Рибки», «Біля моря»), ігри-медитації («Я - листочок», «Я - сонечко», «Я - хмарка», «Я - маленьке ведмежатко», «Я - герой казки»). Можна запропонувати дітям перетворитися в колір, показати його настрій. Одним із ефективних шляхів гармонізації емоційного стану малят є застосування рухливих ігор з елементами кольоротерапії «Чарівний килимок», «Кольорові хвилі», «Гойдалка», «Приземлення парашута» тощо [18, с. 131-135].
Варто надавати художнім завданням ігрового характеру, бо саме художні ігри («Діємо, як художники», «Гра в художника», «Подорож у картину», «Вчимося у художників» та ін.) та ігрові ситуації («Уявімо, що ми...»,
«Подорожуємо разом з художником» та ін.) викликають і формують в дошкільнят цікавість до малювання, сприяють опануванню способами роботи з художніми матеріалами й технікою зображення. Щоб підтримати інтерес до роботи можна скористатися ігровим прийомом з рольовою поведінкою. Для цього необхідно запропонувати дитині роль фотографа, дизайнера, художника. У майстерні художника цікавими для роботи стануть нетрадиційні матеріали, які приваблюють дітей своїм кольором та формою (овочеві штампи, пір’я, поліетиленовий пакет, зубна щіточка тощо) [53, с. 28].
Особливе значення у процесі художньої діяльності має заохочення дитини до самостійних творчих пошуків. Для того, щоб дитина самостійно робила висновки вихователю доречно проводити експеримент. Активізувати дослідницьку активність дітей при спостереженні змін кольору, їх нюансів та контрастів у перспективі допоможуть такі ігри «Барви пір року», «Барви погоди», «Барви настрою», «Барви запаху», «Знайди відмінність у кольорі», «Фотограф кольору» та ін. Для закріплення вміння встановлювати зв’язки між колоритом і частинами доби у пригоді стануть ігри з використанням різнокольорових фільтрів: «Рожевий захід» (червоний), «Сутінки»
(фіолетовий), «Туман» (білий), «Рано-вранці» (синій), «Сонячний день» (жовтий) та ін. [30, с. 25-26].
Використання музичної імпровізації. Під час малювання та розвитку уяви у процесі фантазування необхідно звернути увагу на використання музики. Саме музика надає можливість розвинути художній смак, емоційну чутливість сприймання, створює творчу атмосферу. Вражають звуки музики І. Баха, Л. Бетховена, А. Вівальді («Концерт № 5», «Концерт № 3»), В. Моцарта («Концерт № 1»), М. Римського-Корсакова («Політ джмеля»), А. Хачатуряна («Танок із шаблями»), П. Чайковського («Старовинна французька пісенька», «Вальс квітів»), Ф. Шопена («Ноктюрн № 9»), Й. Штрауса (композиція за мотивами вальсів). До того ж вона в поєднанні з різними техніками врівноважує та заспокоює дитину [77, с. 39-41].
Неординарні підходи до малювання. Протягом останнього десятиліття змінилися погляди сучасних художників щодо використання методів роботи у своїй діяльності. Серед нових тенденцій визначається відвідування дошкільниками художніх музеїв та галерей, де проводяться сімейні майстер- класи, фестивалі, художні квести для родин із дітьми 3-6 років.
Використовуючи сучасні технічні засоби навчання діти мають змогу здійснювати інтерактивні екскурсії «в кріслі» картинною галереєю. Переваги цього методу полягають в тому, що дорослий може зупинити екскурсію в будь- яку мить і зосередити увагу дитини на одному чи кількох творах або техніці виконання. Корисним для наслідування є досвід Національного художнього музею України (м. Київ): маленьким відвідувачам пропонують наклеювати репродукції картин-наліпок у порожні рами, розфарбувати на свій розсуд листівки з контурним зображенням картини, а потім відшукати її оригінал в музейній експозиції та порівняти своє зображення з оригіналом. Цей метод спонукає дітей більше дізнатися про створення картин нетрадиційними художніми техніками на основі контурного зображення [59, с. 44, 46].
Тісна співпраця педагога і дітей. Без участі дорослого неможливо забезпечити належний рівень самостійної діяльності дошкільників. Тому сьогодні кожний педагог повинен володіти майстерністю взаємодіяти з дитиною, створювати умови для заохочення і задоволення, активного її розвитку: допомогти порадами, як обрати потрібні приладдя аби діти не заважали один одному і запобігти таким чином виникненню конфліктів; у разі потреби націлити малят на зручний порядок виконання творчого задуму; посприяти об’єднанню вихованців для спільної роботи, якщо їхні бажання збігаються. Здійснюючи безпосереднє керівництво вільною діяльністю, не варто надмірно опікувати дітей, часто втручатися в їхні дії. Необхідно дітям надавати більше самостійності, можливості проявляти власну активність і креативність. Найголовніше, це творити разом з дитиною. Присутність і заохочення дорослого - найкращий стимул для творчого настрою дитини.
Одним із найдієвіших методів зацікавлення дітей до малювання нетрадиційними техніками є гурткова робота та створення колективних творчих робіт. Під час такої роботи в неформальній обстановці дошкільники самостійно застосовують свої знання, комунікативні здібності, легко і охоче створюють картини, які мають художню значущість [51, с. 45].
Підтримка батьків у розвитку творчості дітей. Для успішної роботи дітей дуже важлива підтримка батьків. Доцільно говорити про родинні збори, які допоможуть батькам отримати відповіді на питання щодо розвитку дитячої творчості дитини, а педагогам будувати конструктивні взаємини з родинами вихованців. Тому рекомендуємо батькам брати участь в організації виставок дитячих художніх робіт, вернісажах, конкурсах, на які запрошуються вихованці та вихователі з інших груп. Заохочення, схвальні відгуки, можливість порівняти свої роботи з роботами інших дітей допоможуть сформувати адекватну оцінку результатів своєї діяльності [38, с. 14].Отже, творчо оформлене педагогами та батьками вдома розвивальне середовище, забезпечення найрізноманітнішими допоміжними мистецькими матеріалами, використання широкого спектру мотиваційних методів і прийомів під час нетрадиційного малювання, дадуть змогу дітям дошкільного віку експериментувати, проявляти свою фантазію, розвивати художнє мислення, активно засвоїти мову образотворчого мистецтва та застосовувати художній досвід у власній художній творчості.
Пам’ятка застосуванням нетрадиційних технік зображення
1. Образотворчу діяльність із застосуванням нетрадиційних технік зображення потрібно розпочинати з другої молодшої групи (творчі можливості проявляються у ранньому дитинстві)
2. Тривалість їх повинна відповідати вікові дітей і не перевищувати встановлених норм. На заняттях створювати доброзичливу, невимушену атмосферу, довірливому спілкуванню з дорослим
3. Ознайомити дітей з різноманітними техніками і матеріалами та навчити використовувати їх як засоби образотворчості
4. Не обмежувати дітей у виборі кольору, матеріалу, дати можливість самовиражатися, не переривати процес творчого пошуку, сприяти реалізації творчого задуму.
5. Демонструвати всі можливі варіанти виконання завдання у доступній для дітей формі
6. Надавати кожній дитині можливість проявляти самостійність, досліджувати, експериментувати з художніми техніками і матеріалами. Надавати свободу малюкам, заохочувати сміливість, виділяти оригінальність
7. Під час роботи враховувати набутий дітьми досвід, керуватися принципами доступності, послідовності, систематичності, поступового ускладнення завдань
8. Домагатись, щоб кожна дитина досягла певного кінцевого результату в творчості, подолала труднощі і отримала емоційне задоволення, радість та впевненість у своїх силах
ВИСНОВКИ
У процесі аналізу застосування нетрадиційних технік малювання у художньо-естетичному розвитку дітей середнього дошкільного віку, нами було отримано результати, що дозволяють зробити висновки, які мають теоретичне і практичне значення.
Здійснено вивчення питання художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку в закладах дошкільної освіти. З’ясовано, що образотворче мистецтво як одна з форм суспільної свідомості, суттєво впливає на всі сторони духовного життя дитини, художньо-естетичний розвиток та сприяє формуванню її творчого потенціалу. Визначено та схарактеризовано основні виражальні засоби у процесі дитячого малювання, які допомагають дітям дошкільного віку по- новому зрозуміти красу та відобразити навколишній світ. Адже саме форма, розмір, колір мають визначальний вплив на формування уявлень про предмети. Лінії, штрихи, ритміка рухів, плями та їхні комбінації сприяють зображенню предметів і явищ виконаних на площині від руки; допомагають дитині виразити своє ставлення до навколишнього світу, пропорції, композиції, пластичність, різнофактурність, світлотінь.
У роботі проаналізовані нетрадиційні техніки зображувальної діяльності дітей дошкільного віку в закладах дошкільної освіти та охарактеризовані найкреативніші з них виявлені їх переваги у порівнянні з традиційним малюванням: - легкість опанування дітьми середнього дошкільного віку;
стимулювання пізнавальних інтересів до образотворчої діяльності;
розвиток зорових та тактильних відчуттів, мовлення дитини. Це дає змогу дітям легше налагоджувати стосунки, виражати своє «Я», творчо розв’язувати вже відомі завдання.
Дослідження показало, що майже половина (43,75%) батьків приділяють недостатню увагу художньо-естетичного розвитку дітей. Лише 10% педагогів застосовують нетрадиційні техніки у навчальному процесі, що суттєво знижує ефективність художньо-естетичного виховання дітей у закладах дошкільної освіти. Констатувальний експеримент виявив, що серед опитаних дітей переважають низький (12,5%) та середній рівні (56,25%) розвитку образно-асоціативного мислення; переважно низький розвиток креативності мають 43,75% дітей, до середнього рівня віднесено 25% опитаних. Проте 75% дітей зацікавлені у заняттях образотворчим мистецтвом з використанням нетрадиційних технік малювання. Результати експериментальної роботи свідчать, що проведення занять з використанням таких технік малювання підвищує інтерес дітей до образотворчої діяльності, розвиває вміння відрізняти і створювати нові відтінки, поєднувати їх між собою, виражати свої емоції вербальним і невербальним способом.
Можна стверджувати, що використання нетрадиційних технік малювання у художньо-естетичному розвитку дітей дошкільного віку є унікальним, сповна задовольняє вікові інтереси дітей та дозволяє творчо відображати явища навколишнього життя, позитивно впливає на розвиток уяви, фантазії, образно- асоціативного мислення, графічних навичок.
Розроблено методичні рекомендації педагогам і батькам, щодо використання нетрадиційних технік малювання у процесі художньо- естетичного розвитку дітей дошкільного віку.
Підібрані консультації для педагогів, батьків з використання нетрадиційних технік малювання.
Щоб малювання нетрадиційними техніками спонукало до самостійних занять, приваблювало й зацікавлювало, давало поштовх дитячій уяві та фантазії педагогам слід подбати про створення психологічно-комфортної атмосфери у групі дітей, ситуації успіху кожного вихованця, обладнати куточок для творчої роботи, забезпечити необхідними нетрадиційними художніми матеріалами для занять, використовувати інноваційні методи та форми роботи з дітьми. Батькам рекомендовано підсилити увагу до естетичного виховання дитини, відвідувати з дітьми художні музеї, художні квести для родин, проводити сімейні майстер-класи.
Проведене дослідження не є вичерпним. Подальші наукові пошуки вбачаємо у дослідженні ефективності умов опанування дітьми нетрадиційними техніками малювання на заняттях художнього циклу у закладах дошкільної освіти.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Антипець В. Творчі здібності зберігають життя і здоров’я / Валентина Антипець // Дошкільне виховання. - 2013. - № 4. - С. 16-17.
Антонішина В. Розвиток креативності старших дошкільників засобами декоративно-ужиткового мистецтва / В. Антонішина // Мистецтво та освіта. - 2014. - № 4 (74). - С. 27-38.
Базилівська Т. Я розмалюю життя / Тетяна Базилівська, Оксана Германюк // Дошкільне виховання. - 2018. - № 10. - С. 26-28.
Баранова В. В. Сутність образотворчої діяльності / В. В. Баранова // Наука і освіта. - 2012. - № 8. - С. 11-14.
Бєлєнька Г. В. Методичні рекомендації до Освітньої програми для дітей від 2 до 7 років «Дитина» / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк; наук. ред. Г. В. Бєлєнька; авт. кол. : Г. В. Бєлєнька, О. Л. Богініч, В. М. Вертугіна та ін. - Київ: ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. - 352 с.
Блудова Ю. О. Художньо-естетичне виховання як один з основних чинників гармонійного розвитку особистості / Ю. О. Блудова // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. - 2015. - Вип. 40. - С. 64-70.
Борук О. У країні веселих пальчиків / Ольга Борук, Валентина Дуб’ячіна // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2014. - № 8. - С. 54-59.
Вивчення законів розвитку дитячої психіки на основі дитячих малюнків // Артклас. - 2013. - № 3-4. - С. 24-28.
Власова В. Естетичне ставлення молодших школярів до навколишнього світу: методи формування / Валерія Власова // Мистецтво та освіта. -2016. -№ 4 (82). - С. 20-23.
Вовчик-Блакитна Л. Малюнок як візерунок дитячої душі / Леся Вовчик- Блакитна // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2012. - № 12. - С. 3743.
Гайдак Н. Ниточка-художниця / Наталя Гайдак // Джміль. - 2005. - № 1. - С. 8-9.
Гаркуша Г. В. Казкова гімнастика протягом дня / Г. В. Гаркуша. - Харків : «Основа», 2012. - 173 [3] с. : іл. - (Серія «ДНЗ. Вихователю»).
Дитина: освітня програма виховання для дітей від двох до семи років / Г. В. Бєлєнька, О. Л. Богініч, Н. І. Богданець-Білоскаленко [та ін.]. - Київ : ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. - 303 [1] с.
Дитячий малюнок як предмет наукового дослідження: історіографічний огляд // Артклас. - 2013. - № 3-4. - С. 10-15.
Іванюк Н. «Кольорові казки» лікують, розвивають, розважають / Наталя Іванюк // Дошкільне виховання. - 2012. - № 2. - С. 16-18.
Інспекторова Т. Особливості естетичного виховання дошкільників засобами музики / Тетяна Інспекторова // зб. наук. пр. Уманського державногНо педагогічного університету. - 2009. - Ч. 2. - С. 133-138.
Кожевнікова Т. Разом малюємо - мовлення активізуємо / Тетяна Кожевнікова, Ірина Ганзевич // Палітра педагога. - 2018. - № 2. - С. 13-17.
Кольорознавство : навч. посіб. / наук. ред. професора Є. А. Антоновича. - 2-ге вид., випр. і доповн. - Київ : Альтерпрес, 2016. - 452 с., іл.
Комаровська О. А. Словник мистецьких термінів / О. А. Комаровська, О. В. Аніщенко - Херсон : «Стар», 2016. - 19 с.
Конституція України. Закон України «Про дошкільну освіту» № 2442-VI від 06.07.2010 р. - Режим доступу : https://ru.osvita.ua/legislation/law/2234/.
Купрієнко В. Світ мистецтва - світ добра і любові / Валентина Купрієнко, Людмила Клімова, Наталя Міхіна // Дошкільне виховання. - 2013. - № 9. - С. 13-14.
Лук’янчук Н. Як вдома розвивати здібності дитини / Н. Лук’янчук // Дошкільне виховання. - 2014. - № 3. - С. 12-14.
Мазур Ю. «Джміль» відкриває світ мистецтва / Юлія Мазур // Дошкільне виховання. - 2011. - № 4. - С. 4-5.
Малюнок як форма творчої активності дитини // Артклас. - 2013. - № 3-4. - С. 83-86.
Половіна О. Педагогічний супровід образотворчої діяльності дітей: розширюємо можливості, збагачуємо досвід / Ольга Половіна // Вихователь- методист дошкільного закладу. - 2016. - № 9. - С. 45-50.
Полякова Л. Нетрадиційні техніки малювання - стимул до творчості / Людмила Полякова // Вихователь-методист дошкільного закладу. -2013. -
№ 8. - C. 43-50.
Прокопенко Л. Головні складові розвивального середовища / Лариса Прокопенко // Палітра педагога. - 2004. - № 4. - С. 24-25.
Рагозіна В. Вчимось творити у митціві: методика художньо-творчої діяльності дитини / Вікторія Рагозіна // Мистецтво та освіта. - 2016. -№ 1(79). - С. 24-29.
Рагозіна В. Пластилінові подорожі / Вікторія Рагозіна // Дошкільне виховання. - 2016. - № 4. - С. 6-8.
Рагозіна В. Художні техніки в естетичному розвитку дошкільників (малювання пальчиками) / Вікторія Рагозіна // Мистецтво та освіта. - 2012. - № 2. - С. 2742.
Семенов О. Творча дитина: зрозуміти і підтримати / Олександр Семенов // Дошкільне виховання. - 2016. - № 4. - С. 2-5.
Синекоп Л. Розвиваємо творчі здібності дітей у школі - дитячому садку / Людмила Синекоп // Вихователь-методист дошкільного закладу. -2015. -
№ 5. - С. 9-12.
Смольникова Г. Як малюють наші діти / Галина Смольникова // Дошкільне виховання. - 2010. - № 11. - С. 13-15.
Сухорукова Г. В. Образотворче мистецтво з методикою викладання в дошкільному навчальному закладі : підручник / Г. В. Сухорукова, О. О.Дронова, Н. М. Голота, Л. А. Янцур. - Київ : Слово, 2010. - 373, [1] с.
Терещенко О. Загадкові силуети / Ольга Терещенко // Джміль. - 2006. - № 4. - С. 14-15.
Терещенко О. Інтеграція мистецької діяльності / Ольга Терещенко // Дошкільне виховання. - 2008. - № 8. - С. 11-13.
Терещенко О. П. Розвиток творчості старшого дошкільника в образотворчій діяльності: навч.-метод. посіб. до Базової прогр. Розв. дитини дошк. віку «Я у світі» / О. П. Терещенко. - Київ : Світич, 2009. : іл. - 112 с. - Біліогр. : с. 105107.
Фурсова С. Дитячі таланти та обдарованість / С. Фурсова // Вихователь- методист дошкільного закладу. - 2012. - № 9. - С. 26-33.
Химич А. Ф. Види і типи ліній. Виражальні можливості ліній / А. Ф. Химич // Мистецтво в школі. - 2016. - № 6 (90). - С. 20-23.
Чепурна С. Кольрові фантазії / Світлана Чепурна // Дитячий садок. - 2010. - № 7 (535). - С. 6-8.
Швайгерт Н. Піскова анімація в дошкільному навчальному закладі / Наталія Швайгерт // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2013. - № 12. - С. 39-42.
Шульга Л. Веселкові барви / Людмила Шульга // Джміль. - 2008. - № 2. - С. 12.
Шульга Л. Секрети пуантилізму / Людмила Шульга // Джміль. - 2008. - № 3. - С. 12-13.
Шульга Л. Штампографія: відкриймо дітям радість творчості / Людмила Шульга // Дошкільне виховання. - 2015. - № 9. - С. 17-19.
Шульга Л. М. Барвиста радість (Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку на заняттях із малювання) / Л. М. Шульга. - 2-е вид., виправ. й доп. - Запоріжжя : ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2012. - 328 с., іл. - (Бібліотека вихователя дошкільного навчального закладу). - Бібліогр.: с. 326.
Янчевська Н. Піна, фарби й соломинка намалюють нам картинку / Наталя Янчевська // Джміль. - 2014. - № 4. - С. 12-13.
Яшан І. Дощові картини / Ірина Яшан // Джміль. - 2017. - № 10. - С. 16-19
Комментариев нет:
Отправить комментарий